Хмурівські читання

Сучасні технології та методики навчання

у процесі викладання гуманітарних дисциплін

Наталія Зубкова

У статті здійснено опис технологій та методик навчання, характерних для процесу викладання гуманітарних дисциплін. Розкриваються основні методологічні вимоги, яким повинна відповідати педагогічна технологія. Аналізуються основні групи інноваційних педагогічних технологій, які підвищують якість навчально-виховного процесу у школі.

Ключові слова: пошук нових педагогічних методик, методи навчання, технології, інтерактивне навчання, колективний спосіб навчання, особистісно-зорієнтоване навчання, ігрові технології.

Для сучасної освіти характерним є пошук нових педагогічних можливостей, що пов’язано насамперед з відмовою від традиційного навчання та виховання, з ідеєю цілісності педагогічного процесу  як системи, що спирається на теорії загальнолюдських цінностей, гуманізації, особистісно-зорієнтованого підходу.

Методи навчання в школі відповідають освітній та виховній меті, змістові освіти. Вони ставлять перед кожним вчителем завдання виховувати людей всебічно розвиненими, які б мали широку освіту й свідомо використовували свої знання і здібності на користь держави, суспільства. Особливої уваги заслуговують методики, що потребують від учнів свідомого підходу, активності, самостійності й творчості у навчально-пізнавальній діяльності. Таким чином, методи навчання у своїй сукупності залежать від загальної мети та виховання в сучасній школі.

Вибір методик та технологій залежить від навчальної дисципліни. В нашій школі в процесі викладання предметів гуманітарного циклу впроваджуються  такі технології: особистісно-зорієнтоване навчання, розвивальне навчання, технологія колективного способу навчання, розвитку критичного мислення, інтерактивного навчання, проектна технологія, технологія гуманізації педагогічної діяльності, трансформація педагогічних ідей В.О.Сухомлинського в практику роботи школи, ігрові технології навчання.

Найбільш поширеною  є технологія розвивального навчання, яка передбачає формування активного, самостійного творчого мислення учнів і на цій основі поступового переходу в самостійне навчання.

Ідея інтерактивних технологій полягає в тому, що процес пізнання відбувається за умови постійної активної взаємодії всіх учнів; учитель і учень є  рівноправними суб'єктами навчання. Інтерактивне навчання сприяє формуванню навичок і вмінь як предметних, так і загально навчальних, виробленню життєвих цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії, розвитку комунікативних якостей. Технологія передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв'язання проблем. Інтерактивне навчання - це навчання діалогу, під час якого відбувається взаємодія учасників педагогічного процесу з метою взаєморозуміння, спільного розв'язання навчальних завдань, розвитку особистісних якостей учнів.

Колективний спосіб навчання включає чотири форми: колективну, групову, парну та індивідуальну. В сільських школах, де середня наповнюваність класів 8-10 учнів, технологія колективного  способу навчання  передбачає організацію навчального процесу, при якій навчання здійснюється шляхом спілкування в динамічних парах, коли кожен учить кожного. Ця технологія особлива актуальна уроках літератури чи історії під час вивчення ділових статей або наукових текстів. Практично кожен школяр має свою окрему тему, яку він проробляє  по черзі з товаришами, виступаючи почергово то в ролі слухача (учня), то в ролі розповідача (вчителя). Кількість опрацьованих тем (повідомлень) залежить від кількості учнів в класі.

У технології особистісно-зорієнтованого навчання особливе значення надається такому фактору розвитку, який в традиційній методиці майже не враховувався – суб’єктному досвіду життєдіяльності, набутому дитиною в конкретних умовах сім’ї, соціокультурного оточення, в процесі сприймання та розуміння  нею світу людей та речей. Освітній процес будується на навчальному діалозі учня й учителя, який направлений на спільне конструювання програмної діяльності. Оскільки центром усієї освітньої системи в цій технології є індивідуальність дитини, то її методична основа полягає в індивідуалізації і диференціації навчального  процесу. Розкриття індивідуальних особливостей і можливостей кожного учня є початковим пунктом методики, потім визначається структура, в якій ці можливості оптимально здійснюватимуться. При забезпеченні особистісно-зорієнтованого підходу вчителі дотримуються вимог: навчальний матеріал повинен забезпечувати виявлення змісту суб’єктного досвіду учня, включаючи досвід його попереднього навчання; виклад знань у підручнику вчителем повинен бути направлений не лише на розширення їх обсягу, структуризацію, інтеграцію, узагальнення попереднього змісту, але й на перетворення наявного  досвіду кожного учня; навчальний матеріал повинен бути організований так, щоб учень мав можливість вибору при виконанні завдань; забезпечення контролю і оцінки не тільки результатів, але і процесу навчання.

У процесі викладання гуманітарних дисциплін важливу роль відіграють ігрові технології  навчання. У практиці вчителів школи використовуються такі моделі навчальної гри: імітаційні, рольові, ігри-змагання. В імітаційних іграх під час заняття імітується діяльність організацій, подій, конкретна робота людей (журналіст, політик, історик), обстановка, умови, в яких відбувається подія. Прикладом є урок-мандрівка, урок-екскурсія тощо. У рольових  іграх відпрацьовується тактика поведінки, дій, виконання функцій. Між учасниками  розподіляються ролі зі змістом відповідно до проблемної ситуації, винесеної на обговорення. Для проведення ігор використовуємо нестандартні уроки: урок-КВК, урок-подорож, урок-казка, урок-композиція. Усі навчальні ігри  активізують увагу, підвищують інтерес до вивчення предмета, а ще  надають учневі можливості самовизначитися, розвивати творчі здібності, сприяють емоційному сприйманню змісту навчання.

Тривала педагогічна практика дає вчителеві змогу використовувати залежно від обставин ефективні сучасні методики та технології. Тільки правильний вибір і застосування методів навчання можуть забезпечити високий рівень знань учнів і виховати в них потребу в систематичній, свідомій, творчій навчальній праці. Як мудро вчить народна педагогіка: «Не користь книжку читати, коли вершки тільки хапати», «Хто думає, той і розум має», «Не навчишся плавати, поки у вуха води не набереш».

Список використаної літератури

Енциклопедія педагогічних технологій та інновацій/ Автор-укладач Н.П.Наволокова. – Х.: Вид. група «Основа», 2009.

Методичний порадник: форми і методи навчання/ Автор-укладач Б.О.Житник. – Х.: Вид. група «Основа», 2005.

Педагогіка / М.М.Фіцула. – Київ, видавничий центр «Академія», 2002